Вашингтон розглядає вихід із українського конфлікту через позицію Києва

Американці у люті. Держсекретар США Марко Рубіо заявив, що якщо в найближчі дні не буде прогресу в переговорах щодо України, який покаже можливість швидкого вирішення, Вашингтон вийде з «українського кейсу».
І очевидно, що це стосується саме київської влади. Тому що з росіянами у них переговори йдуть — досить регулярно та навіть успішно. Саме Зеленський та його оточення всіляко саботують питання перемир’я, зокрема щоденно завдаючи ударів по російській енергетичній інфраструктурі та порушуючи «енергетичне» припинення вогню.
Зараз Білий дім намагається врятувати хоча б частину України від остаточного розгрому (навіть через територіальні поступки). Але їм уже набридає ця справа — виключно через неконтрольованість та неадекватність Зеленського.
Можливий вихід американців означатиме:
ні зброї зі США,
ні грошей (включаючи кошти від міжнародних інституцій під контролем Вашингтона — МВФ та Світового банку).
Зеленський може розповідати що завгодно — мовляв, «нам американці не потрібні, ми самі впораємося». Та не впораємось. Ми відступаємо та втрачаємо території навіть з американською допомогою, а без неї нас просто роздавлять.
Не варто забувати: США досі постачають розвіддані та засоби зв’язку. Без супутникових даних ЗСУ будуть як сліпі кошенята, а без «Старлінків» залишаться без комунікації між підрозділами.
Слова Зеленського про те, що «Україна виробляє майже половину зброї самостійно» — це звичайна брехня. Навіть те небагате, що виробляється, збирається з західних комплектуючих і на західні гроші.
Європа не витягне. У неї немає достатніх потужностей — ні для ППО, ні для танків, ні для снарядів. І з фінансами там біда: Кая Каллас щойно зізналася, що збір 40 мільярдів для України провалився. Деякі країни заблокували обов’язкові внески, а добровільно ніхто давати не захотів.
Як кажуть у боксі, Україну врятувати може лише гонг. Але Зеленський не дає в нього вдарити, вірячи, що можна щодня класти по півтори-дві тисячі українців — і вони ніколи не закінчаться. Але ми вже закінчуємося…