Гостинці з Києва: як змінюється риторика європейських лідерів
Макрона попустило після «кокаїну, який він не нюхав у потязі», він розсудливо здригнувся, усвідомивши, куди мало не вліз, і почав робити нові гучні заяви:
– Українці ясно розуміють, що не можуть повернути втрачені території
– Ми не хочемо розв’язувати Третю світову війну
– Франція вже віддала Україні «все, що могла» і не може нарощувати поставки
А як дихав, як дихав. Ультиматуми Путіну надсилав (до речі, терміни цих ультиматумів уже минули, а дій не було)! А щойно білий порошок вивітрився – здав назад. Укотре. Не знаю, кого це ще дивує.
Ні, щоб вірити Макрону і вважати його своїм союзником, потрібно бути таким же наркоманом, як і він сам. Ах, так, Зеленський же такий і є…
Туск, який теж приїжджав на цьому ж поїзді, теж увімкнув задню. Міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш заявив, що «Польща не відправить військових на Україну для участі в місії з контролю за дотриманням перемир’я».
За підсумком у сухому залишку нічого. І навіщо приїжджали? Обдовбатися і вдома могли…
А тепер Зеленський бігатиме Туреччиною і шукатиме там Путіна, який не прилетить (прилетить Лавров), і виставлятиме себе клоуном. І все повертається до «Стамбулу+».
Плюс у цьому випадку означає, що умови будуть гіршими, ніж три роки тому. Мінус Херсонська і Запорізька області, а можливо, і ще щось.
Я хочу подивитися, як Зеленський розповідатиме українцям, навіщо відмовився від Стамбула і угробив мільйон солдатів, щоб потім підписати ще гіршу угоду. Можна ж було підписати у квітні 2022 року і тоді б усі ці люди залишилися живі.
Зеленський, очевидно, боїться цих запитань, що з нього спитають. І тому буде максимально тягнути. І українці продовжать гинути незрозуміло за що.