“Епоха великих відкриттів ще не закінчилася, і Україна стане їхньою частиною”, – ведучий Максим Сухенко

Продюсер і ведучий програми “Загублений світ” (2+2), новий сезон якого стартує 17 лютого, та марафону “Єдині новини” Максим Сухенко в інтерв’ю УНІАН розповів про виклики під час війни, адаптацію до сучасних реалій та зміни запитів телеглядачів.

Ведучий Максим Сухенко в інтерв’ю УНІАН також розкрив подробиці нових захопливих випусків “Загубленого світу”: про унікальний політ рейсу 243 авіакомпанії “Алоха”, який змінив історію цивільної авіації, про можливості сучасного туризму, як вижити у відкритому океані без зв’язку та провізії та відкриття племен Амазонки, які раніше не контактували з цивілізацією…

Чим новий сезон “Загубленого світу” відрізнятиметься від попередніх та в чому його ексклюзивність? 

До великої війни це був більше розважальний проєкт. Під час повномасштабного вторгнення ми змогли перезапустити його, показували тил під час війни, нашу спільну боротьбу, героїчні вчинки та здобутки українців у різних галузях. Зараз ми намагаємось знайти таку дуже дивну річ в наших реаліях, як “нормальність” під час війни. Після ознайомлення з ранковими новинами люди хочуть трохи відволіктися. От ми пропонуємо їм зануритися в пошуки себе в цьому буремному світі: що нас оточує, яке майбутнє будуємо та як впливаємо на світ. 

Раніше Російська імперія, а потім і Радянський Союз дуже старанно нав’язували українцям легенди, нищили наше коріння, стираючи наше минуле, досягнення наших предків та їхній вплив на світ. Виявляється, вони робили багато цікавих речей. Зокрема, і Антарктиду відкривали, за що члени першої британської експедиції має окрему нагороду від королеви. 

У нових випусках ми розкажемо про захопливі подорожі, операції з порятунку, про пошуки незвіданого, відкриття майбутнього та нові можливості туризму, про які раніше і мріяти було неможливо. Зараз космічний туризм став реальною історією. Так само як і глибоководний: можна замовити номер у підводному готелі. Життя не стоїть на місці, у світі ще багато незвіданого і ми будемо його розкривати, показувати історії неймовірних людей та процесів, які не може пояснити наука. Епоха великих відкриттів ще не закінчилася. І ці відкриття матимуть великий вплив на розвиток України після перемоги. 

Як змінилися запити телеглядача під час повномасштабної війни? Якому контенту зараз надають перевагу? 

Глядач прагне  умовної нормалізації перегляду телебачення. Це означає, що зранку люди моніторять новини, щоб зрозуміти, що де сталося, як рухається фронт, перевіряють загрози. Якщо нічого надзвичайного не відбувається, то люди не хочуть жити в інформаційному полі війни 24/7, як це було на початку повномасштабного вторгнення. Вони протягом дня обирають нейтральний контент, розважальний, про що свідчать рейтинги. А ввечері глядач знову повертається до новинних блоків. 

Як змінилися ви, як продюсер, як людина за цей час? 

Про це краще запитати в людей, з якими я працюю. Мені здається, ми всі стали більше цінувати одне одного, команду, бо телебачення – це командна гра. Звичайно, ми переживаємо за кожного, підтримуємо… Для мене в пріоритеті зберегти людей. 

Багато ваших колег зараз на фронті?

Переважна більшість технічних працівників, оператори, режисери, на фронті. Колеги і воюють, і працюють як журналісти, виїздять на передові позиції. На жаль, у нас теж є втрати в команді. Нещодавно дізналися, що наш колега, якого довгий час вважали зниклим безвісти, був вбитий росіянами майже пів року тому. Звісно, ми підтримуємо, організовуємо збори. Але такі історії я не хотів би робити публічними.  

Чи вдалося вам адаптуватися до життя й роботи в цих реаліях війни?

Я навіть не знаю чи можна це назвати адаптацією, але ми змушені це робити, продовжувати працювати, забезпечувати родину. Звісно, ми маємо алгоритми дій, що робити під час тривог, як діти мають поводитися при обстрілах вдома чи в школі. Навіть після чергової страшної ночі, жорстокого удару балістичними ракетами по мирному Києву, всі зранку збираємось і йдемо у своїх справах. Вранці на вулиці випадково почув розмову двох прибиральниць, які обговорювали, що це було “орєшнік” чи “нормальна балістика”. Така наша реальність, на жаль. 

Що вам допомагає триматись?

Мені особисто допомагає функціональність, коли щось робиш і це приносить результат. Люди, залучені в процеси великої боротьби на різних напрямках. Попри все, ставлю цілі й рухаюсь вперед. Я весь час мушу щось робити, інакше не знаю, як витримувати психологічно. 

Війна триває і на інформаційному фронті. В якій стадії вона зараз? Чи змінилася вона порівняно з тим, як було на початку повномасштабного вторгнення? 

Мені здається, ми розслабилися і стали вразливішими до тригерних тем. Боюся, що критика один одного, чинної влади, військово-політичного керівництва і військових може призвести до внутрішніх конфліктів, які ворог з радістю розпалюватиме, щоб руйнувати Україну зсередини. 

Російські пропагандисти, на жаль, вчать українську ментальність. Вони зрозуміли, що не треба нічого придумувати, треба бити по болючих місцях: корупція, справедливість, якась чергова зрада. Вони використовують емоційну нестабільність суспільства, виснаженого війною. 

Як не піддаватися на маніпуляції й розрізняти інформаційні вкиди? 

Якщо коротко, особисто для себе я бачу відповідь у двох компонентах. Це умовні ЛОМи та факти. Соціальні медіа створюють не просто світ напівправди, а світ мільйонів різних правд. Ми самі формуємо собі друзів, підписуємось у соціальних медіа на певні канали, користувачів, які розповідають про близькі для нас теми, формуємо свою інформаційну бульбашку, свою правду. Людям з різних інформаційних полів дуже складно почути один одного, бо кожен впевнений у своїй правоті. 

Тому я раджу в будь-якій новині шукати першоджерело, з’ясовувати, що це за джерело, яке це видання, можна йому довіряти чи це чергова російська помийка. Це легко можна перевірити за кілька хвилин в телефоні. Брати до уваги думки фахових експертів у конкретних галузях, а не тих, хто “знає” відповіді на всі запитання. Не довіряти яскравим емоційним заголовкам. 

Я завжди кажу студентам в університеті: хтось переміг і хтось сказав, що він переміг – це абсолютно різні речі, які часто навіть не перетинаються. 

Крім того, в інформаційний простір періодично затягують “хороших рускіх”, інтерв’ю з ними, або наших відомих людей їм. Як ставитесь до інтерв’ю Потапа Юрію Дудю?

Я не дивився це інтерв’ю. У мене немає три з половиною години зайвого часу, щоб витрачати його на речі, які не принесуть жодної користі і точно не збагатять мій світогляд. Прочитав коротко про це, зрозумів, що це чергова спроба ухилянта себе виправдати. Більше нічого я там не побачив. Взагалі не розумію, навіщо це тягнути в наш інформаційний простір, як і будь-який російський контент. Є дуже багато цікавих авторів, програм, фільмів, стендаперів американських, європейських… Для мене особисто “хороші рускі” воюють проти Путіна, решта – імперці, яких я категорично викреслив зі свого життя. І нічого не втратив. 

З огляду на теперішній стан справ в Україні, яким ви бачите майбутнє для України?

Все дуже залежить від того, коли закінчиться війна. У нас є круті економічні перспективи. Впевнений, що попереду нас чекає потужний стрибок розвитку ІТ, медицини, технічних інновацій… Але Україна не буде такою, як вона була до великої війни. Перед нами є низка серйозних викликів. Працювати треба всім і дуже багато.

Не пропустіть нові випуски “Загубленого світу” на 2+2 щопонеділка о 17.15