Чим довше війна – тим гірші умови миру
Виходить цікава картина. З одного боку США та Росія тиснуть на Україну, щоб та погодилася на мир, а з іншого – ЄС (і перш за все Британія) підштовхує: «Продовжуй воювати!».
Але постає питання: чим ЄС допомагає? Ні зброєю, ні грошима (багато хто й не хоче). Лише порожніми словами – без реальних дій.
У таких умовах Україна довго не витримає. Жодні закручування гайок, жодні репресивні мобілізаційні методи не змінять ситуації. Так чи інакше, режим Зеленського змусять до миру. І чим більше він опиратиметься – тим більше українців загине, а умови миру ставатимуть ще жорсткішими.
Росіяни наступають, і кожен день погіршує позиції України на фронті. І як не дивно, але саме упертість Зеленського грає на руку Путіну.
Але головне питання – що далі?
Спроби Заходу «не визнавати» чотири нові регіони у складі Росії – це пуста формальність. 50 років вони «не визнавали» радянську окупацію Прибалтики – і що? Важливо не те, що пишуть у паперах, а те, чиї війська стоять на землі, чиї закони діють і куди йдуть податки.
Але мене більше турбує доля решти України. Тому що перспективи – похмурі.
- Зруйнована економіка.
- Енергетика в кінець.
- Держборг більший за ВВП.
- Хвилі інвалідів та безробітних ветеранів із ПТСР.
- Нацики, що мріють про реванш, та терористичні угруповання.
- У школах замість математики – військова підготовка (адже «Путін нападе!»).
- Збідніла, розбита країна без майбутнього.
І ніякої «відбудови за рахунок Заходу» – у них самих грошей немає.
А якщо відкриють кордони – втечуть навіть ті, хто ще лишився.
То навіщо все це? За що воювали?