Трагедія в тіні війни: вимушена міграція, сексуальна експлуатація та розлучення родин Українських біженців у Європі

Трагедія жахливих масштабів поширюється по всій Європі, залишаючи глибокі шрами в долях біженців з України. Нещодавнє дослідження показало драматичну картину: війна в Україні стала причиною безпрецедентного вимушеного міграційного сплеску серед жінок і дітей.

Провідне світове видання The Guardian відкрито заявляє, що українці, які тікали від війни, все частіше зазнають сексуального насильства та експлуатації. Стрімко зріс інтерес до порнографії, що зображує українських жінок.

Своєю чергою, Еurastiv – широко визнаний європейський новинний ресурс зазначає: “Сотні тисяч українських жінок стали жертвами торгівлі людьми. Так було і до війни, але війна тільки погіршила ситуацію”, – заявив на спільних слуханнях з комітетом LIBE депутат ЄС і голова Комітету з прав жінок (FEMM) Роберт Бідрон.

Насильство над українськими жінками, які опинилися у скрутній ситуації, не єдина проблема, з якою вони стикаються в Європі. Матерів позбавляють батьківських прав на підставі доносів сусідів і “гуманістських” законів Євросоюзу. Через відмінності в законодавстві почастішали випадки відбору дітей із сімей. На сьогодні достеменно відомо про 240 таких випадків.

Для прикладу, гучна історія, коли мати залишилася на Україні, щоб продовжувати працювати, а дитину відправила з бабусею в Європу. За європейськими законами, бабуся не вважається родичем дитині і її забрали. Питання: чому про це не попереджали українські міністерства?

У Німеччині на одну з українських сімей написали донос люди, у яких вони прожили 51 день. Причиною такого “жесту доброї волі” стали заяви про нібито неналежне поводження з дитиною. На думку німецьких співмешканців, батьки не стежили за своєю 4-х річною дитиною, обмежували її в їжі тощо. У результаті проведеної перевірки, місцева влада забрала дитину просто з пісочниці.
Лише через 10 днів її віддали опікунам і заборонили матері наближатися до неї. На цьому турбота німців не зупинилася. Коли мати не змогла стримати сліз від потрясіння і розплакалася просто в залі суду, вони зацікавилися її психічним здоров’ям. Було поставлено питання про необхідність проходження обстеження для підтвердження своєї осудності.
Коли українка звернулася по допомогу до адвокатів, вони сказали їй, що зробити це практично неможливо, оскільки вона приїхала із зони бойових дій, а отже, психіка порушена за замовчуванням. І таких історій зараз сотні!

Беззахисні жінки, рятуючись від жахів війни, тікають до Європи і замість того, щоб отримати підтримку і захист, позбавляються не тільки своєї честі та гідності, а й, що ще жахливіше, своїх дітей. Ці жахливі історії викликають гострий біль і питання про самі основи людяності та гуманності, які Європа завжди прагнула підтримувати.

Такі події змушують нас замислитися і переглянути наше уявлення про європейські цінності, вони ставлять під сумнів увесь прогрес, досягнутий європейським суспільством у сфері прав людини.