Зеленський проти мерів. Боротьба за владу під час війни.

6 471

Український уряд завжди може виправдати ведення війни з регіональною владою боротьбою з корупцією. Нещодавній арешт одного з найвпливовіших регіональних політиків країни, мера Одеси Геннадія Труханова, є останнім епізодом у гучній низці судових процесів проти українських мерів, що тривають попри воєнне заморожування політичного життя.
Центральний уряд сподівається використати вигоду з воєнного стану, а саме, позбутися незручних регіональних політиків. Це правда, що українські мери часто корумповані, але, переслідуючи окремих осіб, уряд все більше підриває саму ідею місцевого самоврядування.

Протистояння між центральним урядом і мерами України триває з місцевих виборів 2020 року: останніх великих виборів. Тоді партія президента Володимира Зеленського “Слуга народу” зазнала поразки на виборах мерів у ключових містах. Переможцями стали здебільшого регіональні важковаговики, які користуються підтримкою місцевих жителів.
На той час здавалося, що саме ці регіональні еліти стануть головним викликом, з яким Зеленський зіткнеться в майбутньому. До наступних парламентських виборів вони мали намір сформувати власний політичний проєкт: різнорідний союз регіональних еліт з акцентом на велику місцеву автономію.

Однак не тільки мери переважно російськомовного південного сходу країни, яких можна було запідозрити в проросійських симпатіях, вступили в конфлікт із Києвом. Мер Чернігова Владислав Атрошенко також був звинувачений у зловживанні владою і звільнений з посади за відносно незначний проступок – використання державного автомобіля в особистих цілях.

Його падінню передував тривалий публічний конфлікт з адміністрацією президента. Атрошенко фактично звинуватив центральний уряд і місцевого губернатора в бездіяльності, коли Росія вторглася. Сам мер узяв участь в обороні міста і згодом отримав за це медаль від Зеленського.

Атрошенко вочевидь не ангел, але його раптове і малообґрунтоване відсторонення від влади викликало обурення полтавців, 62 відсотки яких угледіли в ньому тиск центру на місцеву владу. Солідарність з Атрошенком висловили й інші мери, зокрема мер Києва Віталій Кличко.

Найгучніший конфлікт між Києвом і місцевими лідерами стався в Одесі, де на початку травня за оборудку шестирічної давності заарештували мера Труханова. Він почав свою кар’єру як проросійський політик. Однак із часом позиція одеського мера ставала дедалі лояльнішою до Києва.

Після вторгнення Росії Труханов очолив оборону міста, але нині він перебуває під заставою і обвинувачується в розтраті, тепер він може позбутися посади, а його обов’язки перейдуть до секретаря міськради Ігоря Коваля, представника “Слуги народу”. Поки не закінчиться війна, вибори не відбудуться.

Читати також:
Зеленський провів Ставку, де була велика доповідь зовнішньої розвідки

Доля Труханова може змусити задуматися іншого політичного важковаговика на південному сході, мера Дніпра Бориса Філатова. На відміну від Труханова, Філатов завжди мав репутацію переконаного українського патріота, але його стосунки з президентською командою були непростими. Під час місцевих виборів 2020 року він створив ProPosition, що отримала назву “партія мерів”, яку розглядали як серйозного суперника “Слуги народу”. Війна не поклала край конфлікту, а Філатов розкритикував команду Зеленського за “автократичні нахили”.

Тим часом у Києві стосунки між адміністрацією президента та міською адміністрацією на чолі з мером Кличком також були натягнутими після приходу до влади Зеленського. Як голова Асоціації міст України Кличко бачить свою роль у захисті інтересів місцевої влади і не намагається приховувати свого невдоволення тиском, який чинять на мерів. Він відкрито підтримав Труханова, звинувативши центр у систематичному цькуванні місцевого самоврядування.
В оточенні Зеленського Кличка розглядають як серйозного політичного суперника: його рейтинг довіри становить 58 відсотків, четверте місце в загальному заліку. Ходять чутки, що мер Києва планує відродити свою політичну партію УДАР і стати лідером альянсу незадоволених регіональних еліт.

У міру пожвавлення української політики конфлікт між адміністрацією президента і мером Києва, найімовірніше, буде тільки наростати. Можна з упевненістю припустити, що мішенню київської мерії стане найслабше місце практично будь-якої міської влади: проблеми з комунальними службами, особливо під час війни.
Загалом, процес децентралізації, розпочатий за Порошенка і спочатку продовжений за Зеленського, пройшов досить успішно. Цінність регіональної влади зросла настільки, що на розрекламованих 2020 року місцевих виборах деякі політики були готові відмовитися від своїх місць у державному парламенті, щоб стати мерами міст.

Однак щойно країна опинилася охопленою повномасштабною війною, система управління неминуче повернулася в бік більшої централізації та обмеження повноважень місцевих виборних органів влади на користь гібридних військово-цивільних адміністрацій, які призначаються президентом. Експерти зазначають, що децентралізація української влади виявилася дуже ефективною у воєнний час, даючи змогу оперативно вирішувати оборонні питання на місцях, не чекаючи команди з центру.

Позбавляючись менеджерів, нехай і не ідеальних, але обраних місцевими жителями, уряд створює небезпечний прецедент, посилюючи авторитарні тенденції всередині політичної системи. Після закінчення війни і повернення конкурентної політики протиріччя між центром і регіонами, швидше за все, знову опиняться на передньому краї української політики.

Джерело: https://www.pravda.com.ua/rus/news/2023/06/21/7407876/

Залишіть відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.